Велика Палата відступила від висновків ВСУ щодо порядку звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу

Через неналежне виконання боржником зобов’язань за кредитним договором банк направив йому вимогу про повернення кредиту, однак той прострочену заборгованість не погасив. У зв’язку із цим банк звернувся до суду з вимогою звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу.

Заперечуючи проти позову,  відповідач наголошував на тих положеннях договору іпотеки, у яких ішлося про досягнення домовленості між сторонами про позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу. На думку відповідача, такі умови договору обмежують повноваження суду в частині ухвалення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Місцевий суд вимоги позивача задовольнив, а суд апеляційної інстанції залишив відповідне рішення без змін. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду передав справу на розгляд Великої Палати ВС, вважаючи за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 5 квітня 2017 року у справі № 6-3034цс16.

Зокрема, КЦС ВС вказав, що згідно із позицією ВСУ обрання певного способу правового захисту, зокрема досудового врегулювання спору, є правом, а не обов’язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Таким чином, іпотекодержатель має можливість задовольнити свої вимоги на підставі рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку», незважаючи на те, що сторони в іпотечному застереженні погодили як позасудовий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя його право продати предмет іпотеки у порядку, встановленому зазначеною статтею Закону.

Натомість Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважав, що оскільки сторони у договорі іпотеки у відповідному застереженні передбачили надання іпотекодержателю права від його імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору іпотеки в позасудовому порядку, таке застереження – це позасудовий спосіб врегулювання спору, який сторони встановили самостійно в договорі та для реалізації якого необхідне волевиявлення іпотекодержателя.

У свою чергу, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що процедура продажу предмета іпотеки, передбачена ст. 38 Закону України «Про іпотеку», може бути застосована як спосіб задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки і в судовому, і в позасудовому порядку.

Проте звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя продати предмет іпотеки в порядку, визначеному ст. 38 Закону України «Про іпотеку», можливе лише за умови, що сторони договору іпотеки не передбачили цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, яке прирівнюється до такого договору за юридичними наслідками.

Якщо ж такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя було передбачено, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя продати предмет іпотеки в порядку, визначеному ст. 38 України «Про іпотеку», є неналежним способом захисту.

Велика Палата ВС вказала, що ч. 2 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», згідно із якою визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає йому застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки, означає, що у разі, якщо в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили обидва вказані у ч. 3 ст. 36 способи, то їх наявність не перешкоджає іпотекодержателю застосувати судовий або позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки.

З огляду на наведене Велика Палата ВС відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 5 квітня 2017 року у справі № 6‑3034цс16.

Із повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19) можна ознайомитися у ЄДРСР.