Нашому Telegram-каналу LegalHub.online стало відомо, що австрійсько-німецький холдинг великодушно погоджується врятувати збанкрутіле українське підприємство й інвестує мільйони у його придбання на голландському аукціоні, але з незрозумілих причин держава ставить йому палки в колеса.

Ні, щось не те. А якщо так?

Депутат Держдуми від партії «Єдина Росія» свариться з кремлівським олігархом, переїжджає до України, реєструє в Європі фірму та з 90% дисконтом намагається заволодіти майном колись зразкового типографського комплексу, розташованого на 16 гектарах столиці.

Стоп, ми дійсно говоримо про одну й ту саму ситуацію? Як це не дивно, так.

В кінці дев’яностих – на початку нульових років компанія «Бліц-Інформ» активно розвивалася та була одним з лідерів видавничої і поліграфічної сфери. Але колишні власники не розрахували свої сили, і 2013 року було оголошено про початок процедури банкрутства підприємства. Загальна заборгованість «Бліц-Інформ» перед кредиторами врешті становила понад 4 мільярди гривень, яку можна погасити тільки шляхом продажу заставного майна. За цією ціною його безрезультатно намагалися продати під час першого аукціону.

На повторних торгах у листопаді 2019 року майно «Бліц-Інформ» було продане за 49,59 млн грн при стартовій ціні 495,89 млн грн, а покупцем лота стало ТОВ «Палп Мілл Прінт». Торги пройшли у форматі «голландського аукціону». За такою схемою, зокрема, відбуваються оптові продажі тюльпанів. Але на кону цього разу стояли зовсім не квіти. До лоту, зокрема, було включено піонерський табір загальною площею 3,9 тис. кв. м, майновий комплекс ВАТ «Радикал» у Києві, який включає щонайменше 75 тис. кв. м загальної площі будівель, 32 автомобілі, меблі, техніку і обладнання.

Державний Укрексімбанк як головний кредитор, який має законне право вимоги на 1,7 мільярда, не узгодив умови таких торгів і, звичайно ж, не прийняв результати продажу майна видавничого комплексу за 10% вартості. За позовом банку було відкрито судове провадження, що заважає планам покупця за безцінь стати новим власником колись потужної поліграфічної імперії.

Тому «Палп Мілл Прінт» періодично розганяє в ефірі гасла на кшталт «Банк 一 сомалійський пірат», «Держава утискає», «Іноземним інвесторам в Україні небезпечно», «Нас замовили невідомі конкуренти» і тому подібне. Але хто ж насправді стоїть за так званим «європейським холдингом»?

Ланцюг власності ТОВ «Палп Мілл Прінт» веде до громадянина Кіпру Володимира Крупчака. З 2004 по 2007 рік був депутатом Держдуми РФ від партії «Єдина Росія». Після корпоративного конфлікту з наближеним до Кремля олігархом Олегом Дерипаскою за Архангельський целюлозно-паперовий комбінат Крупчак змушений був втекти в Україну. В 2011 році він стає радником з інвестиційної політики австрійсько-німецького Pulp Mill Holding, а з 2018 一 кінцевим бенефіціаром українського ТОВ «Палп Мілл Прінт». А от замашки по веденню «бізнесу», вочевидь, прихопив з собою. Але забув про сакраментальне: Україна 一 не Росія.

У березні призначено судове засідання щодо скасування результатів торгів, ініційоване Укрексімбанком, а фірма колишнього голови підкомітету держдуми з лісових ресурсів днями запустила чергову хвилю чорного піару та знов заспівала про «поганий інвестиційний клімат в Україні».

Як кажуть у тих краях: Совпадєніє? Не думаю.

---