Кодекс з процедур банкрутства: FAQ (все, що ви маєте знати про новий документ)

114 днів Кодекс України з процедур банкрутства очікував на підписання Президентом, і ось нарешті, 15 квітня в кінці своєї каденції Петро Порошенко підписав документ.

Кодексом вносяться зміни до 14 законів та, головне, дозволяється фізичним особам оголошувати себе банкрутами. Усі положення нового Кодексу вводяться в дію з 21 жовтня 2019 року, тому з цієї дати справи про банкрутство розглядатимуть по-новому.

Саме про це говорили спікери-юристи на відкритому засіданні Комітету ААУ з господарського права та процесу, аналізуючи новоприйняту збірку норм.

Новий кодекс – сходинки у рейтингу DoingBusiness

Модератор івенту Олексій Колток зазначив, що після 2014 року Україна стала активно інтегруватися у Європейський простір. У цьому контексті ефективність багатьох українських законів сприймалася через їхній вірогідний вплив на місце України у рейтингу DoingBusiness.  Тому прийняттю Кодексу з процедур банкрутства певним чином передувала саме необхідність підняття України у рейтингу DoingBusiness.

У пояснювальній записці до Кодексу (та й за об’єктивними даними Світового Банку) вказано, що Україна у процедурах банкрутства посідала 149 місце серед інших країн світу. Така ситуація склалася через надмірну тривалість процедури банкрутства, яка, за оцінками експертів, у нашій державі триває близько трьох років. Також на складність процедури банкрутства впливає її висока вартість порівняно з іншими країнами. Це 40+% від загальної вартості майна. У розвинених країнах цей показник становить 1-13%. Індекс стягнення заборгованості в Україні складає майже 9 центів з виданого кредиту. За рейтингом Світового Банку у цьому плані кращою країною стала Норвегія з показником 93 центи на 1 долар. Ця цифра показує, скільки центів стягне кредитор з підприємства-банкрута, вклавши у боржника 1 долар.

Експерти припускають, що з прийняттям Кодексу з процедур банкрутства місце України у загальному рейтингу Світового Банку може підвищитися на декілька пунктів, що дозволить залучати в українську економіку більше інвестицій.

У цьому контексті спікери окреслили основні вектори нещодавно прийнятого Кодексу з процедур банкрутства, обговорили нововведення у процедурі банкрутства, відповідальність власників компаній у визнанні підприємства банкрутом, детально зупинившись на дозволеному тепер банкрутстві фізичних осіб.

Які нововведення передбачає Кодекс для юросіб?

Світлана Ноготкова, адвокат, юрисконсульт ТОВ “ТРК “Студія 1+1” розповіла про корпоративне банкрутство юридичних осіб та зміни, що торкнуться їх з огляду на новий Кодекс. Вона окреслила відмінності у процедурі корпоративного банкрутства за старим законом та за новими правилами, закріпленими у прийнятому Кодексі.

Адвокат зазначила, що тепер у справах про банкрутство відсутня нижня межа для входу у банкрутство та необхідність підтверджувати заяву судовими рішеннями і документами про стягнення заборгованості у виконавчому провадженні.

Раніше, аби подати заяву на банкрутство, необхідно було пройти довгий ланцюжок судових процесів та виконавчих проваджень, що займало надзвичайно багато часу. Тепер боржник у випадку заборгованості не має обмежень та може подавати заяву на порушення справи про банкрутство.

“На практиці, на жаль, видно, що часто трапляються спроби дешево купити підприємство у момент, коли його майже оголошено банкрутом. Не практикується санація підприємства та визнання неплатоспроможності, як засіб уникнення його банкрутства. Часто намагаються швидше визнати підприємство банкрутом, продати його або просто закрити, а не відновити”, – констатує Світлана Ноготкова

Юрист підкреслила, що у новому Кодексі є норми, що допоможуть пришвидшити хід справи  про визнання банкрутства. Вона структурувала Кодекс про банкрутство стосовно юридичних осіб, окресливши основні нововведення:

  • Подача заяви про банкрутство не вимагає від боржника подачі доказу безспірності вимог у розмірі 300 мінімальних заробітних плат;
  • З’явилася нова норма – боржникові необхідно подати доказ анонсування винагороди у розмірі 3 мінімальних заробітних плат;
  • Разом із заявою подається доказ загрози неплатоспроможності боржника;
  • У новому Кодексі скасовано багато умов, на основі яких суд міг відмовити у недоведенні підстави про відкриття провадження;
  • Законодавець чітко обмежив термін процедури розпорядження майном – 170 календарних днів без права продовження. Зараз цей термін становить 115 календарних днів з правом продовження на три місяці (на практиці ці строки перевищуються).
  • У Кодексі з’явилося положення, згідно з яким визначено значні угоди, які можна здійснювати лише за згодою комітету кредиторів.
  • На заміну угодам, які можна було визнати недійсними протягом року, прийнято новий термін – три роки.
  • Збори кредиторів набули більшого статусу, аніж комітет кредиторів, та мають тепер більший вплив (збори можуть вирішувати усі питання, що були підконтрольні комітетові).
  • Незважаючи на те, що склад комітету кредиторів не змінився і формується, як і раніше, з 7 чоловік, все ж є нововведення– якщо кредиторів не більше 7 людей, вони усі входять до комітету кредиторів.
  • Раніше у законі було чітко прописано, які угоди можна укладати за згодою арбітражного керуючого. У Кодексі про банкрутство ці поняття розділені на угоди, які власник підприємства взагалі не має права здійснювати, і ті, котрі він може здійснювати. Перше стосується відчуження майна та надання позик. Друге вказує на те, що за згодою арбітражного управляючого власник може передати майно в оренду або отримати позику.

Світлана Ноготкова підсумувала, що кодексом оновлено й процедуру продажу майна бакрута. Так, раніше майно продавали на  аукціоні безпосередньо юридичній або фізичній особі, а початкова вартість визначалася за сумою боргів підприємства. Тепер початкова вартість майна визначається ліквідатором, і з’явилося нововведення – проведення аукціону через електронну торгову систему.

Відповідальність у процедурі банкрутства

Сергій Противень, юрист Sayenko Kharenko, розповів про нюанси, пов’язані з оскарженням угод, про відповідальність у процедурі банкрутства та про визнання угод недійсними.

Юрист, зокрема, розказав про відповідальність керівників та власників підприємств за банкрутство юрособи. За його словами, солідарна відповідальність по зобов’язаннях банкрута може виникнути у керівника підприємства, якщо через загрозу неплатоспроможності боржник не звернеться до суду із заявою про банкрутство.

Також Сергій Противень зазначив, що трирічний термін, дозволений для визнання правочинів недійсними у процедурі банкрутства може допомогти у запобіганні так званих штучних банкрутств.

Основною проблемою кодексу і процедури банкрутства загалом була її неефективність, – зазначає юрист, – Ця процедура використовувалася боржниками для уникнення відповідальності та реалізації майна «за копійки».

Раніше кредитори могли лише стягнути борги через субсидіарну або солідарну відповідальність з власників або керівників підприємства. Тобто тих осіб, хто мав вирішальний вплив на юрособу-боржника. Передбачена у ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” кримінальна відповідальність за доведення боржника до банкрутства наштовхувала на думку, що можна позиватися до керівників або власників боржника про стягнення субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства виключно у випадку існування вироку суду у кримінальній справі.

Проте, за словами юриста, у 2018 році Верховний Суд вирішив, що можливо (і потрібно) встановлювати відповідальність власників боржника за доведення до банкрутства без вироку суду.

Сергій Противень також зазначив, що ліквідатор може звертатися до боржника на стадії ліквідаційної процедури для стягнення різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Субсидіарна відповідальність настає лише у випадку доведення вини власників у доведенні підприємства до банкрутства. Розмір такої відповідальності визначається як різниця між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

“З огляду на те, що таких випадків у вітчизняній судовій практиці дуже мало, стає зрозуміло, що довести вину осіб у доведенні боржника до банкрутства досить складно”, – підкреслює Сергій Противень 

Що ж стосується судової практики, суди, які задовольняли заяви ліквідатора про стягнення субсидіарної відповідальності, приймали до уваги такі критерії та обставини:

  • Підписання завідомо невигідних для юридичної особи договорів;
  • Необґрунтована оплата грошових коштів;
  • Заплутування звітності, знищення документів;
  • Штучне збільшення податкового кредиту;
  • Перерахування коштів за недійсними угодами.

Головною підставою для відмови у стягненні заборгованості субсидіарної відповідальності юрист назвав складність доведення вини осіб, які “сприяли” банкрутству.

Фізичну особу стало можливим визнати банкрутом за двома процедурами

Ганна Лисенко, партнер Адвокатського об’єднання “Адвокатська сім’я Лисенко”, заступник голови ААУ з господарського права та процесу ґрунтовно роз’яснила найочікуваніше весняне нововведення законодавства – банкрутство фізичних осіб за новим Кодексом.

Адвокат вказала на прописані у Кодексі два види процедури банкрутства фізичної особи. Перший умовно можна назвати добровільною процедурою  – це реструктуризація боргів боржника. Другий– погашення боргів боржника.

Хто та за яких умов може подавати заяву про банкрутство фізичної особи

Ганна Лисенко зазначила, що банкрутство фізичної особи – це добровільна процедура. Тому провадження у суді може бути відкрите лише у випадку, якщо фізична особа-боржник сама виявила бажання оголосити себе банкрутом, та подала заяву. Натомість кредитори не мають права подавати заяву про банкрутство фізичної особи.

Умови, за яких фізична особа може звернутися до суду із заявою стосовно власного банкрутства

  • Якщо борг фізособи сягає конкретної суми – найнижча планка встановлена у розмірі 30-ти мінімальних зарплат (приблизно 125 000 гривень);
  • Якщо протягом 2-х місяців фізична особа не має можливості сплатити щонайменше 50% за кожним кредитом
  • Якщо існує постанова державного або приватного виконавця щодо закриття виконавчого провадження у зв’язку з відсутністю у боржника майна, яке можна стягнути
  • За іншими обставинами, які законодавець окреслює як “загрозу неплатоспроможності”.

У Кодексі вказано, що фізична особа має звернутися із заявою до господарського суду за місцем свого знаходження.

“Незважаючи на це, у Кодексі ще кілька разів звучатиме “місце проживання фізичної особи”. Така некоректність визначень може стати на заваді не лише під час судового процесу, а ще до його початку”, – зазначила адвокат

Пакет документів, необхідний фізособі для подання до суду щодо визнання себе банкрутом

  • Заява про визнання фізичної особи банкрутом;
  • Перелік усіх кредиторів боржника, суми боргів, підстави виникнення зобов’язання. Для ФОПів – витяг з ЄДРПОУ, повний перелік майна, копії всіх правовстановлюючих документів, копії договорів щодо відчуження рухового і нерухомого майна за останній рік, сума яких перевищує 125 000 гривень, інформація про власні банківські рахунки та депозити;
  • Копія трудової книжки, інформація про роботодавця, декларація про майновий стан боржника і членів його родини за останні три роки;
  • Докази авансування витрат на арбітражного керуючого (3 мінімальні заробітні плати – близько 9 000 гривень);
  • Проект плану щодо реструктуризації боргів;
  • Декларація про майно, яка повинна подаватися відносно таких осіб:

а) члени родини боржника;

б) особи які перебувають у шлюбі;

в) особи, які перебували у шлюбі, але розірвали шлюб три роки тому;

г) особи які спільно проживають;

д) діти;

е) батьки;

є) особи які перебувають під опікою та піклуванням боржника;

ж) інші особи, які проживають спільно з боржником, пов’язані спільним побутом мають взаємні права та обов’язки, але не носять сімейний характер.

  • Боржник має сплатити судовий збір, який становить 19 000 гривень.

Етапи процедури визнання фізичної особи банкрутом

І етап – прийняття заяви. На цій стадії суд може вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони боржнику виїзду за кордон.

ІІ етап – зупинення виплати боргів. Після прийняття заяви призначається перше підготовче засідання, на якому суд вирішує відкривати провадження щодо фізичної особи чи відмовляти у цьому. Якщо провадження відкрито, призначається керуючий реструктуризацією боргу і вводиться мораторій на 120 днів, згідно з яким виконання боржником грошових зобов’язань (в тому числі сплата податків і штрафів) зупиняється. Це не розповсюджується на оплату аліментів, відшкодування шкоди здоров’ю або життю. Також списується податковий борг боржника за останні три роки, як безнадійний.

Після відкриття справи про банкрутство фізичної особи суд має право скасувати всі попередні арешти та накласти арешт. 

ІІІ етап – план реструктуризації боргів. Боржник має самостійно скласти і подати план реструктуризації, вказавши яким кредиторам, яку суму заборгованості та за рахунок якого майна він буде її погашати. У плані обов’язково зазначається розмір коштів, що підуть на погашення кредиту та розмір коштів, які залишаються у боржника на задоволення побутових потреб на себе та осіб, що перебувають на його утриманні (дозволено по одному прожитковому мінімуму на кожну особу). Виходить так – що більше у боржника родичів на утриманні, то більше коштів він за законом може залишити на потреби таких осіб.

Цікаво, що на цьому етапі збори кредиторів можуть зобов’язати боржника перекваліфікуватися (якщо він працює) або працевлаштуватися (якщо не працює). До того ж, під час обговорення планів реструктуризації боржник може залучити гаранта-поручителя.

Також Ганна Лисенко детально пояснила процедуру реструктуризації боргів боржника, зокрема, порядок затвердження плану реструктуризації.

Добровільність процедури банкрутства фізосіб підтверджується тим, що боржник обов’язково має схвалити план реструктуризації. Якщо збори кредиторів відкоригують план реструктуризації, а боржник не схвалить його та не погодиться зі змінами у плані, він має право закрити провадження. У цьому ж випадку або взагалі закривається провадження, або суд може скасувати процес реструктуризації і перейти до процедури погашення боржником боргів.

Якщо за 120 днів боржник не схвалює план реструктуризації, запропонований зборами кредиторів, справа закривається.

“Важливо знати, що неможливо реструктурувати аліменти, відшкодування шкоди життю, здоров’ю та єдиний соціальний податок”, – підкреслила адвокат

Що не може робити боржник після затвердження плану реструктуризації 

  • Продавати або обтяжувати рухоме і нерухоме майне, яке вартує більше 10-ти мінімальних заробітних плат (близько 47 000 гривень);
  • Укладати договори позики, довічного утримання, поручення;
  • Виступати поручителем.

Якщо боржник не виконуватиме план реструктуризації, усі борги, які були скасовані, відновлюються, при цьому строки позовної давності зупиняються.

ІV етап – стадія погашення боргів боржником

  • Призначається керуючий реалізацією майна;
  • Проводиться інвентаризація майна боржника;
  • Складається ліквідаційна маса. Боржник може подати клопотання про виключення певного майна з її складу, якщо воно є малозначне, його неможливо продати і його вартість є меншою за 10 мінімальних заробітних плат. Також з ліквідаційної маси також може бути виключене майно, якщо боржник доведе що воно потрібно для нагальних потреб.

До ліквідаційної маси входить все майно боржника; майно, отримане під час процедури банкрутства, та майно боржника, яке є часткою у спільному майні.

До ліквідаційної маси не входить житло, яке є єдиним місцем проживання особи і його родини і не є предметом забезпечення: квартира площею не більше 60 кв. м. та будинок площею до 120 кв. м.

Передбачено три черги погашення боргів боржником:

І черга – аліменти, відшкодування шкоди, пенсійні внески, страхові внески;

ІІ черга – податки, вимоги кредиторів;

ІІІ черга – штрафи, пеня.

Чи є життя після банкрутства

У наступні 5 років після визнання фізичної особи банкрутом вона не може вдруге подавати заяву на визнання банкрутом. Проте фізособа має таке право за умови якщо вона погасила всі борги за попереднім банкрутством.

Протягом 5 років після визнання фізичної особи банкрутом при укладенні будь-яких договорів вона зобов’язана інформувати сторону про це.

Ще 3 роки особа вважається такою, що є з небездоганною репутацією.

На завершення Ганна Лисенко підсумувала, що процедура банкрутства фізичних осіб встановлює для боржників умови для врегулювання заборгованості перед кредиторами, тому має на меті звільнення боржників від зобов’язань.

Нагадаємо, 15 квітня Президент підписав Кодекс України з процедур банкрутства, а це значить що фізична особа може оголосити себе банкрутом. Усі положення нового Кодексу вводиться в дію з 21 жовтня 2019 року, тому саме після цієї дати основу категорію справ про банкрутство розглядатимуть за новою процедурою.