Нещодавно ми розглядали “ТОП-5 парадоксів судочинства в справах про адмінправопорушення”. Сьогодні повернемось до теми недосконалості цієї форми судочинства і проаналізуємо практику виправлення суддями своїх описок у відповідних постановах.
Історія однієї постанови
З такою практикою автор даної публікації зіткнулася вперше за 18 років роботи в адвокатурі 10 травня цього року, коли отримала копію постанови судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Юрія Кабанячого від 30 квітня 2019 р. у справі №359/3517/19 (постанова від 30.04.2019). Нею суддя виправив описку, допущену ним у постанові від 23 квітня 2019 р. про накладення адмінстягнення на водія за ч.1 ст.130 КУпАП (постанова від 23.04.2019), а саме замінив неправильно зазначене у вступній та резолютивній частині постанови місто проживання громадянина правильним. Рішення було обґрунтовано тим, що:
- відповідно до ст.304 КУпАП питання, пов’язані з виконанням постанови про накладення адмінстягнення, вирішуються органом, який виніс постанову;
- відповідно до ст.305 КУпАП контроль за правильним та своєчасним виконанням постанови про адмінстягнення здійснюється органом, який виніс постанову;
- питання, пов’язані з виконанням постанови від 23.04.2019 р., слід вирішити за допомогою внесення виправлень (уточнень), враховуючи, що виправлення описки не тягне за собою зміну постанови по суті та не погіршує становище особи, яка притягається до адмінвідповідальності.
Постанову від 30.04.2019 Юрій Кабанячий визнав такою, що не підлягає оскарженню.
Що в імені тобі моєму?..
Однак важко погодитися з усіма викладеними пунктами. Адже згідно з ч.2 ст.283 КУпАП відомості про особу, стосовно якої розглядається справа про адмінправопорушення, в тому числі місце її проживання чи перебування, є обов’язковим елементом постанови у цій справі.
Вказівка іншого місця проживання свідчить про те, що адмінстягнення накладено на іншу особу.
Відповідно, особу, відносно якої оформлено адмінматеріал, можна вважати непритягнутою до адмінвідповідальності. Тому посилання судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області на те, що дана описка не змінює постанову по суті і не погіршує становища особи, не відповідає чинному законодавству. Те саме можна сказати і про найдавнішу постанову про виправлення описки, яку містить Єдиний державний реєстр судових рішень (ЄДРСР), винесену Микитівським районним судом м. Горлівки Донецької області 15 червня 2007 р. у справі №3-3020/07.
До речі, ще однією поширеною опискою серед суддів, які розглядають справи про адмінправопорушення, є неправильне зазначення прізвища та імені особи, яка притягується до адмінвідповідальності. Як приклад виправлення такої помилки, можна навести постанови:
- Голосіївського районного суду міста Києва від 19 вересня 2017 р. в справі №752/15963/17;
- Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 18 жовтня 2018 р. у справі №350/1735/18;
- Глобинського районного суду Полтавської області від 6 травня 2019 р. в справі №527/661/19.
Інколи йдеться про заміну цілих імен і прізвищ, наприклад, як у постанові Бершадського районного суду Вінницької області від 29 жовтня 2018 р. у справі №126/2062/18. Хоча Апеляційний суд Полтавської області у своїй постанові від 14 серпня 2018 р. у справі №542/870/18 роз’яснив, що описка — це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). Також суд підкреслив, що під описками слід розуміти, неправильне написання слів.
Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належать написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат та строків.
Тобто опискою є написання зайвої літери чи заміна літер у слові місцями, а не зазначення інших імен, прізвищ чи адрес. Виправлення цих відомостей погіршують становище особи, якщо йдеться про накладення адмінстягнення. Тому виправити (уточнити) їх можна лише в разі звернення особи, щодо якої справу розглянуто і закрито провадження, або потерпілого.
Постанова є, а процедури її винесення немає
Посилання в постанові від 30.04.2019 на норми щодо контролю за виконанням постанови про накладення адмінстягнення є некоректними. Річ у тім, що згідно з ч.ч.1 і 2 ст.294 КУпАП постанова судді набирає законної сили після закінчення десятиденного строку подання апеляційної скарги на неї. А при оскарженні такої постанови вона підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення (ч.2 ст.299 цього ж Кодексу). Як бачимо, постанову про виправлення описки суддя Юрій Кабанячий виніс за сім днів після винесення постанови від 23.04.2019, тобто до закінчення строку її оскарження. Тому ніякого відношення до виконання постанови, що не набрала законної сили, рішення про виправлення описки не може мати.
Крім того, на відміну від ст.269 ЦПК України, ст.243 ГПК України, п.11 ч.5 ст.243 і ст.253 КАСУ, а також ст.379 КПК України, жодна норма КУпАП не передбачає ані процедури виправлення описок, ані винесення постанов за аналогією права чи закону.
Та попри це судді в справах про адмінправопорушення, визнаючи відсутність відповідних норм у Кодексі, обґрунтовують виправлення описок нормами КПК України, загальними вимогами чинного законодавства чи аналогією закону.
Наприклад, у вищезгаданій справі №126/2062/18 при виправленні допущених помилок суддя, не посилаючись на ст.269 ЦПК України, фактично відтворив її зміст: “суд може з власної ініціативи або за заявою осіб, які беруть участь у справі, виправити допущені у судовому рішенні описки чи арифметичні помилки”.
А от суддя Кілійського районного суду Одеської області в постанові від 18 вересня 2017 р. у справі №502/1435/17 відверто визнав, що загальними положеннями КУпАП не передбачено виправлення допущеної у постанові про накладення адмінстягнення описки. Тому він вважав за необхідне застосувати аналогію права, а саме в даному випадку застосувати ст. 379 КПК України, оскільки така постанова є різновидом судових рішень, тому в її тексті необхідно виправити допущену описку. Цікаво, що в цій справі виправлення описки полягало у збільшенні суми судового збору з 275,60 грн до 320 грн, тобто в погіршенні стану особи, яку притягнуто до адмінвідповідальності.
Проте неможливість виправлення описок у постановах про накладення адмінстягнення тими судами, які їх винесли, випливає з норми п.3 ч.8 ст.294 КУпАП. Нею передбачено повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги скасувати постанову та прийняти нову постанову.
І це — єдиний законний спосіб виправлення описок у даній формі судочинства. Все інше — перевищення суддями своїх повноважень.
Незаконну постанову неможливо оскаржити?
Більшість суддів, виносячи постанови про виправлення описок у справах про адмінправопорушення, роз’яснюють, що вони не підлягають оскарженню. При цьому більшість з них виносять такі постанови без виклику особи, яку притягнуто до адмінввідповідальності. Однак це суперечить нормам:
- ч.1 ст.268 КУпАП, згідно з якою справа розглядається в присутності особи, яка притягається, за винятком випадків її неявки за належного сповіщення про дату і час розгляду;
- ст.294 цього ж Кодексу, яка не передбачає винятків для апеляційного оскарження постанови суду.
Тому у згаданій справі №527/661/19 Глобинський районний суд Полтавської області роз’яснив особі, притягнутої до адмінвідповідальності, право оскаржити постанову про виправлення описок до Полтавського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.
На жаль, попри поширення такої незаконної судової практики, роз’яснення Верховного Суду та аналітичні публікації про це у фахових виданнях відсутні. Немає і випадків притягнення суддів, які виносять такі постанови, до відповідальності. Це погано відображається на захисті прав осіб у справах про адмінправопорушення. Саме через це сумніви у винуватості особи швидко перетворюються на описки, які можна виправити простим “розчерком пера” у новій постанові.
Наталія Мороцька, адвокат
*
Поділись з друзями
та підтримай наш проект 