31 січня, разом з 2018 роком, суб’єкти господарювання проведуть мораторій на перевірки органами державного нагляду (контролю), що діяв з 1 січня 2017 року (надалі, відповідно, — мораторій і контролюючі органи). Чи дозволять оновлені правила гри традиційно пресувати бізнес, чи його представники таки отримають законні важелі стримування контролерів?

Для початку нагадаємо, що йдеться про відновлення саме планових заходів державного нагляду (контролю). На цьому наголосила Голова Державної регуляторної служби України (ДРС) Ксенія Ляпіна 17 грудня в ефірі Українського радіо в програмі «Сьогодні.Зранку».

Такі заходи можуть здійснюватися у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах (надалі — перевірки). Це встановлено у ст.1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (надалі — Закон про держнагляд). Вітчизняні ЗМІ, з посиланням на юристів, уже озвучили, що на 2019 рік держава запланувала 121 тисячу перевірок суб’єктів господарювання. Для 30 тисяч з них перевірки будуть комплексними.

Наведені цифри виглядають загрозливо і, на перший погляд, такі плани скидаються на «відрив» контролерів за два роки «вимушених канікул». Однак під час мораторію нормативна база, що регулює планові перевірки, була змінена в бік встановлення жорстких рамок для відповідних органів і вимог щодо публічності такої діяльності.

Розглянемо ключові з цих змін.

Так, Законом України від 3 листопада 2016 року №1726-VIII, чинним з 1 січня 2017 року (надалі — Закон №1726), ст.3 Закону про держнагляд було доповнено абзацами 15–18 про такі принципи здійснення перевірок:

• презумпції правомірності діяльності суб’єкта господарювання у разі, якщо норми чинного законодавства допускають неоднозначне трактування прав та обов’язків суб’єкта господарювання та/або повноважень контролюючого органу. Раніше таку «презумпцію невинуватості» для суб’єктів господарювання передбачали лише пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 і п.56.21 ст.56 Податкового кодексу України;
• орієнтованості державного нагляду (контролю) на запобігання правопорушенням у сфері господарської діяльності;
• недопущення встановлення планових показників чи будь-якого іншого планування щодо притягнення суб’єктів господарювання до відповідальності та застосування до них санкцій. Тобто тепер контролер не має права заявити керівництву фірми, що фінансово-господарська документація у них в порядку, але він мусить щось знайти, бо йому треба виконувати план по штрафних санкціях. Такий «терор» можна оскаржити, спираючись на зазначену норму;
• здійснення державного нагляду (контролю) на основі принципу оцінки ризиків та доцільності. Про це йтиметься нижче.

Також Законом №1726, шляхом доповнення Закону про держнагляд статтею 4¹, було запроваджено інтегровану автоматизовану систему державного нагляду (контролю), яку скорочено називають ІАС ДНК. Її метою є забезпечення суб’єктів господарювання та органів державної влади, органів місцевого самоврядування інформацією про перевірки. До цієї системи вносяться відомості про (крім інформації з обмеженим доступом):

• юридичних осіб — найменування, ідентифікаційний код, місцезнаходження, види діяльності, ступінь ризику від провадження господарської діяльності;
• фізичних осіб-підприємців — прізвище, ім’я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, місце проживання, види діяльності, ступінь ризику від провадження суб’єктом господарювання господарської діяльності;
• найменування контролюючих органів;
• види господарської діяльності, що підлягають перевірці;
• перелік нормативно-правових актів, дотримання вимог яких перевіряється, з посиланням на офіційні веб-сторінки відповідних контролюючих органів;
• річні плани проведення перевірок та план проведення комплексних перевірок;
• звіти про виконання річних та комплексного планів проведення перевірок;
• дату і номер наказу (рішення, розпорядження), місце здійснення перевірок, строки здійснення, тип, підставу та предмет здійснення перевірок, найменування контролюючого органу, що зазначені у посвідченні (направленні) на проведення перевірки;
• результати здійсненої перевірки із зазначенням номера акта щодо виявлення або відсутності порушень законодавства, посилання на відповідні вимоги законодавства у разі виявлення порушень;
• короткий зміст розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснених перевірок;
• застосовані до суб’єкта господарювання адміністративно-господарські санкції за результатами здійсненої перевірки;
• результати оскарження розпорядчих документів контролюючих органів та застосовані до суб’єктів господарювання адміністративно-господарські санкції.

Доступ до цих відомостей (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних) здійснюється через мережу Інтернет та є відкритим і безоплатним. ІАС ДНК є об’єктом права державної власності, її створення та функціонування забезпечує ДРС, а технічним адміністратором виступає Державне підприємство «Національні інформаційні системи», підпорядковане цій Службі.

Порядок функціонування інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю), внесення відомостей до неї та строки розміщення цих відомостей затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 24 травня 2017 року №387 (надалі — Порядок №387).

На практиці ІАС ДНК набула форми Інспекційного порталу, який є пілотним модулем і був запущений ДРС спільно з Міністерством економічного розвитку і торгівлі України та за підтримки Офісу ефективного регулювання (BRDO).

Відповідно до ст.5 Закону про держнагляд і п.25 Порядку №387 планові перевірки проводяться відповідно до річних планів, затверджених відповідними контролюючими органами до 1 грудня року, що передує плановому. Важливою є заборона внесення змін до таких планів, крім випадків зміни найменування суб’єкта господарювання та виправлення технічних помилок.

Відомості про плани перевірок вносяться до АІС ДНК не пізніше трьох робочих днів з дня їх затвердження або внесення до них змін.

Але спочатку, до 15 жовтня року, що передує плановому, кожний контролюючий орган визначає перелік суб’єктів, які підлягають плановим перевіркам, і забезпечує внесення відомостей про них до ІАС ДНК.

Цікаво, що внесення одного суб’єкта господарювання до планів перевірок кількома контролюючими органами є підставою для проведення щодо нього комплексної перевірки. Але такий суб’єкт господарювання має право відмовитися від комплексної перевірки шляхом письмового звернення до ДРС. У такому разі перевірки проводяться кожним контролюючим органом окремо згідно із затвердженими планами.

На підставі внесених відомостей ІАС ДНК формує проект плану комплексних перевірок, який після уточнення контролюючими органами, затверджує ДРС. Затверджений план вноситься до системи не пізніше 15 листопада року, що передує плановому.

Тобто, якщо після 15 листопада суб’єкт господарювання не знайшов себе на Інспекційному порталі в плані комплексних перевірок, а після 1 грудня — в планах перевірок окремих контролюючих органів, то нагрянути до нього з плановою перевіркою не мають права.

Як же часто контролюючі органи мають право включати суб’єкта господарювання до планів перевірок? Ці заходи проводяться контролюючим органом за діяльністю суб’єктів господарювання, яка віднесена:

• до високого ступеня ризику — не частіше одного разу на два роки;
• до середнього ступеня ризику — не частіше одного разу на три роки;
• до незначного ступеня ризику — не частіше одного разу на п’ять років.

Методику розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 року №342.

Конкретні критерії ступеня ризику від провадження господарської діяльності затверджуються також Кабінетом Міністрів України, але за поданням контролюючого органу.

 

Наталія Мороцька, адвокат

---