В Україні до юристів все частіше звертаються з питаннями приватного, можна сказати, навіть інтимного характеру. Одним з таких делікатних питань є звернення з приводу процедури проведення переривання вагітності.

Сьогодні на вирішення питань аборту впливає не тільки медична необхідність, а також й інші аспекти життя, в тому числі тиск родичів, чоловіків, а також вплив обставин. Проблеми на роботі, в сім’ї, фінансова скрута і на додаток ще й небажана вагітність.

Можливо краще зробити аборт? А це взагалі законно? Саме такі думки виникали в жінок, перед тим як вони приймали рішення щодо штучного переривання вагітності. І таких жінок, за даними Центру медичної статистики МОЗ в 2018 році було 46552, з яких 387 – неповнолітні.

Адвокати юридичної компанії HolGroup розібралися, чи дозволені аборти в Україні, за яких умов, в яких випадках та якими законами регулюється дане питання.

Перш за все, слід зазначити, що відповідно до ст. 3 Конституції України “людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю”. Виходячи з норми даної статті,  ніхто ніяким чином не може обмежувати це невід’ємне право людини, а держава має навпаки своїми діями лише сприяти покращенню життя та здоров’я. Тому законодавець передбачив можливість  штучного переривання вагітності.

Зокрема в ч. 6 ст.281 ЦКУ зазначається, що штучне переривання вагітності може здійснюватися за бажанням жінки і може бути проведене при терміні вагітності до дванадцяти тижнів, а у передбачених законом випадках до двадцяти двох тижнів.

Конвенція про права дитини 1989 року, яка ратифікована Верховною Радою, не закріплює норм, які б регулювали питання переривання вагітності у неповнолітніх. Проте ч. 1 ст. 24 встановлює, що держави-учасниці визнають право дитини на користування найбільш досконалими послугами системи охорони здоров’я та засобами лікування хвороб і відновлення здоров’я. Держави-учасниці намагаються забезпечити, щоб жодна дитина не була позбавлена свого права на доступ до подібних послуг системи охорони здоров’я. Законодавством України закріплено доступ до медичних послуг, проте щодо неповнолітніх є певні обмеження.  Стаття 284 Цивільного кодексу та Закону “Основи законодавства про охорону здоров’я” вказують, що надання  медичної  допомоги  фізичній  особі,  яка досягла 14 років, провадиться за її згодою.

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров’я №423 проведення операції (процедури) штучного переривання небажаної вагітності у вагітної жінки віком до 14 років здійснюється за заявою її законних представників та за згодою неповнолітньої особи.

Згідно з нормами наказу Міністерства охорони здоров’я № 423 від 24. 05. 2013  “Про затвердження Порядку надання комплексної медичної допомоги вагітній жінці під час небажаної вагітності, форм первинної облікової документації та інструкці  щодо їх заповнення” переривання вагітності у строк до 12 тижнів  проводиться за місцем звернення вагітної жінки в акредитованих закладах охорони здоров’я ІІ та ІІІ рівнів із застосуванням безпечних методик відповідно до Клінічного протоколу. Якщо ж розглядати переривання вагітності з 12 тижнів до 22 тижнів, то тут законодавець передбачив ряд підстав, за яких можлива така процедура.  Відповідно до постанови Уряду № 144 від 15.02. 2006 “Про реалізацію статті 281 Цивільного кодексу України” до таких підстав відноситься:

• Деякі інфекційні та паразитарні хвороби (краснуха, ВІЛ – інфекція IV стадії, туберкульоз);
• Новоутворення (злоякісні новоутворення будь-якої локалізації);
• Хвороби ендокринної системи (тяжка форма цукрового діабету, гіперпаратиреоз, гіперльдостеронізм);
• Розлади психіки та поведінки (судинна деменція, органічний амнестичний синдром, не спричинений алкоголем чи іншими психотропними речовинами);
• Хвороби нервової системи (хвороба Альцгеймера, м’язова дистрофія);
• Хвороби системи кровообігу (вторинна гіпертензія, серцева недостатність);
• Хвороби органів дихання (хронічна респіраторна недостатність);
• Хвороби органів травлення (непрохідність стравоходу, цироз печінки);
• Хвороби сечостатевої системи ( гідронефроз);Хвороби кістково-м’язової системи та сполучної тканини;
• Уродженні вади розвитку, деформації та хромосомні аномалії;
• Вік вагітної жінки менш як 15 років або більше як 45 років;
• Вагітність внаслідок зґвалтування;
• Настання інвалідності під час цієї вагітності.

Слід зазначити, що законодавством передбачені обмеження щодо проведення аборту чи стерилізації. Зокрема стаття 134 Кримінального кодексу України передбачає покарання за наступні діяння:

1. Проведення аборту особою, яка не має спеціальної медичної освіти (карається штрафом від 850грн до 1700грн або громадськими роботами на строк від 100 до 240 год, або виправними роботами на строк до 2 років, або обмеженням волі на строк до 2 років);
2. Примушування до аборту без добровільної згоди потерпілої особи (карається обмеженням волі на строк до 5 років або позбавленням волі на строк до 3 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років або без такого);
3. Незаконне проведення аборту, що спричинило тривалий розлад здоров’я, безплідність або смерть потерпілої особи (карається обмеженням волі на строк до 5 років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років або без такого);
4. Примушування до стерилізації без добровільної згоди потерпілої особи (карається обмеженням волі на строк до 5 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років або без такого).

Якщо ж розглядати міжнародний досвід правового регулювання абортів, то в такому випадку країни світу можна розділити на такі групи:

1. Країни, які повністю забороняють проведення абортів (Афганістан, Ангола, Бангладеш, Венесуела, Єгипет, Індонезія, Ірак, Ліван, Нікарагуа, Оман, Парагвай);
2. Країни, які дозволяють проведення абортів за медичними показаннями (Алжир, Аргентина, Болівія, Гана, Ізраїль, Марокко, Мексика, Нігерія);
3. Країни, що дозволяють аборти за медичними та соціально-економічними показаннями (Англія, Індія, Іспанія, Люксембург , Японія, Фінляндія);
4. Країни, що закріплюють свободу проведення аборту (Австралія, Албанія, Бельгія, Німеччина, Греція, Італія, Норвегія, Україна, Росія, Молдова).

Практика США 

Питання правового регулювання абортів наразі активно змінюється в США. Після прийняття рішення в апеляційному порядку Верховним судом у справі  “Роу проти Уейда” 1973 року,  суд встановив конституційне право на переривання вагітності.

За законодавством США, окремі штати можуть самостійно приймати закони щодо заборони чи дозволу проведення абортів.

У 2019 рік 5 штатів прийняли закони, які забороняють аборти, що зумовило велику кількість протестів. 

Найсуворіший закон щодо заборони абортів, був прийнятий в штаті Алабама. Документ робить аборт злочином на будь-якому терміні вагітності. Проте жінки не несуть кримінальної відповідальності, а на лікарів, які роблять операцію, чекає ув’язнення від 10 до 99 років.

Міжнародний досвід 

А от Ірландія, вирішила прислухатись до думки своїх громадян. І в травні 2018 року був проведений референдум про легалізацію абортів. Результатом ірландського референдуму стало 60% голосів, які вирішили покласти край забороні абортів.

У Польщі в 2016 році законодавець хотів заборонити аборти, що стало причиною виникнення протестного руху, який переріс у загальнонаціональну акцію, яку називають “Чорний понеділок”. Після чого в європейському парламенті відбулась дискусія на тему становища жінок у Польщі. Зрештою на екстреному засіданні 6 жовтня 2016 року Сейм ухвалив рішення відхилити проект закону.

Таким чином, на сьогодні в Україні встановлено перелік випадків та спеціальних умов, за якими проведення штучного переривання вагітності є законним. Але в будь-якому випадку перед таким відповідальним рішення слід добре подумати і зважити всі за і проти, бо як говорив Рональд Рейган «За легалізації абортів виступають винятково народжені».

---