Фінмоніторинг від НБУ: нові правила для фізичних осіб

Юристка юридичної фірми ETERNA LAW Маргарита Татарова стисло оглянула нові правила фінансового моніторингу для фізичних осіб від Національного банку України.

28 квітня 2020 року набув чинності новий закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі – Закон).

НБУ зауважує, що Закон спрощує життя пересічним громадянам, однак пропонуємо не вірити регулятору на слово, а проаналізувати, як воно є насправді, та орієнтуватися на власні висновки.

З-поміж ключових нововведень, Закон вводить ризик-орієнтовний підхід до роботи з клієнтами та містить перелік індикаторів, наявність яких свідчить про високий ризик клієнтів. На практиці, пересічні громадяни (студенти, пенсіонери, клієнти в рамках зарплатного проєкту тощо) будуть віднесені банком до низькоризикових клієнтів, тобто таких, що не підлягають прискіпливій перевірці.

Це пов’язано з тим, що основною метою Закону, як зрозуміло з його назви, є ефективна боротьба держави з «відмиванням» коштів та фінансуванням тероризму, а відтак клієнтами з високим рівнем ризику за Законом вважаються політики та інші публічні особи; клієнти, що проживають в державах, які не виконують рекомендації міжнародних організацій у сфері боротьбі з відмиванням доходів (як-от Північна Корея); особи, зазначені в міжнародних санкційних списках тощо.

Напевне, потенційно найбільш «незручною» для пересічних громадян є норма Закону про зниження ліміту готівки, яку можна перераховувати без ідентифікації відправника, – тепер ліміт становить 5 000 гривень (для порівняння, раніше ліміт дорівнював 15 000 гривень). 

Так, за загальним правилом, при пересиланні грошових коштів через відділення банку клієнта попросять пред’явити паспорт чи інший офіційний документ, що посвідчує особу, а при поповненні картки, своєї чи ні, через термінал – ідентифікувати платника можна через ПТКС з використанням зчитувачів карт. Окрім цього, верифікація – тепер “must” і при оплаті товарів за накладеним платежем, як-от з використанням послуг служб доставки. 

При цьому Закон містить перелік виключень, коли положення про верифікацію не застосовуються, зокрема: 

  • зняття коштів з власного рахунка; 
  • сплата податків, штрафів, інших обов’язкових платежів, житлово-комунальних послуг, поповнення мобільного рахунку, незалежно від суми; 
  • усі готівкові перекази (зокрема декілька пов’язаних фінансових операцій) в межах України до 5 000 гривень;
  • сплата за товари/роботи/послуги та погашення кредиту на суму до 30 000 гривень, якщо банк може за унікальним обліковим номером трансакції з переказу коштів відстежити та визначити особу, яка уклала відповідний договір з отримувачем платежу;
  • відправлення коштів з картки на картку – оскільки усі власники карток вже пройшли необхідну банківську процедуру, тощо.

Утім навіть якщо ви не відмиваєте злочинні кошти та не фінансуєте тероризм, лояльності регулятора є межа, і пролягає вона там, де ви здійснюєте переказ на суму понад 30 000 гривень. У такому разі платіжна система повинна здійснити ідентифікацію та верифікацію відправника та одержувача платежу:

щодо фізичної особи або ФОП: ПІБ; номер рахунку/е-гаманця, а у разі відсутності рахунка – унікальний обліковий номер фінансової операції; місце проживання або номер паспорта чи іншого документа, що посвідчує особу, або ідентифікаційний код або дата та місце народження;

щодо юридичної особи: повне найменування; місцезнаходження або код ЄДРПОУ (для резидентів); номер рахунку/е-гаманця, а в разі відсутності рахунка – унікальний обліковий номер фінансової операції.

Своєю чергою, до переказів у межах 5 000 – 30 000 гривень (за відсутності ознак пов’язаності такої фінансової операції з іншими, що в сумі перевищують 30 тисяч гривень) замість повноцінної верифікації застосовуватиметься «програма мінімум» з визначенням номера рахунку/е-гаманця або унікальним номером електронного платіжного засобу, що дає можливість ідентифікувати номер віртуального рахунку відправника та одержувача.

Зауважимо, що ідентифікація та верифікація клієнтів не має нічого спільного з підтвердженням походження коштів. Банки не запитують інформацію щодо походження коштів за звичайними операціями на невеликі суми – відповідна перевірка відбувається щодо платежів на суму понад 400 000 гривень, а також при підозрілих фінансових операціях. 

Ставлення пересічних українців до новацій Закону, імовірно, буде різним та залежатиме від цілої низки факторів: рівня доходу особи та його легальності, купівельних звичок, соціального становища тощо.

З точки зору економіки України, Закон дійсно потенційно здатен збільшити обсяги надходжень в держбюджет, але за рахунок чого саме це відбудеться (штрафи чи виведення діяльності «з тіні») та чи будуть спрямовані відповідні кошти на розвиток держави та підвищення добробуту населення – риторичні, принаймні на сьогодні, питання.