Фото: артдиректор PinchukArtCentre Бйорн Гельдхоф
Однією з найбільш гучних подій Всесвітнього економічного форуму у Давосі було перейменування Російського дому на Дім російських злочинів. Підготовка та проведення цієї акції нагадувала детективну історію. А результатом став перелом свідомості західних еліт про те, що відбувається в Україні.
Організував та провів цю акцію Фонд Віктора Пінчука разом з Офісом Президента України та Міністерством закордонних справ (МЗС). Про війну, Всесвітній економічний форум у Давосі та майбутні плани LegalHub розповів артдиректор PinchukArtCentre Бйорн Гельдхоф.
— Розкажіть, будь ласка, чия це була ідея – перейменувати Російський будинок у Давосі на Будинок російських військових злочинів? Навіщо ви це зробили?
Б. Г: По-перше, варто зазначити, що Росію виключили із Всесвітнього економічного форуму у Давосі у зв’язку з війною, яку вона розв’язала в Україні. Російський будинок у Давосі рік у рік служив інструментом, за допомогою якого Росія представляла себе світу у вигляді, який був вигідним їй самій. Ми разом з нашими партнерами — Офісом Президента України та МЗС — побачили у цьому можливість показати світові, якою Росія є насправді, показати іншу реальність, продемонструвати військові злочини, які РФ скоїла в Україні. Для організації виставки Дому російських військових злочинів ми використали фотографії, які демонструють звірства російської армії в Україні.
— Якою була реакція західного світу на війну, розв’язану Росією? Як ви її оцінюєте?
Б. Г: Безперечно, всі вражені тим, що відбувається. Ніхто не бачить сенсу цієї війни. Але дуже важливо для України зараз утримати увагу Заходу, Європи та всього світу на цій війні. Як ви знаєте, медіа фокусують свою увагу на певних подіях доволі недовго. А війна триває вже три місяці — ми наближаємось до моменту, коли фокус зміститься. Тому потрібно безперервно створювати контент, який допоможе утримати увагу медіа на війні, не забувати про неї, не забувати про Україну. А це, своєю чергою, забезпечить всіляку підтримку України на військовому, економічному та гуманітарному фронтах.
— Які результати вашої акції у Давосі?
Б. Г: Я думаю, що головний результат — це те, що світ побачив військові злочини, які Росія вчиняє в Україні. Це було дуже важливо — щоб люди побачили це на власні очі, не могли від цього відвернутися. Я вірю, що це може вплинути на західний дискурс про те, що Україні нібито варто піти на компроміс із Росією. Так званий «компроміс» у цьому випадку означає, що українців вбиватимуть, катуватимуть й всіляко з них знущатимуться, коли на українські території прийдуть російські солдати. Я вважаю, що для багатьох важливо це зрозуміти.
— Чи правда, що оренда будинку коштувала 250 000 євро за п’ять днів? Чому так дорого?
Б. Г: Чесно кажучи, я не знаю. Я не брав участі у технічній частині проекту.
— Чи було проблемно орендувати будинок?
Б. Г: Найголовніше, що проект відбувся. Він набув розголосу. Про нього писали, говорили по телебаченню — весь світ заговорив про злочини проти України. Це було нашим пріоритетом. Щодо ціни, я не можу підтверджувати або заперечувати жодну інформацію, тому що просто нею не володію. Та й мені здається, що це не принципово.
— Чи настав вже на Заході момент, коли більшість втомилася від теми війни в Україні? Чи готові люди слухати та допомагати?
Б. Г: Це дуже гарне питання. Як я вже казав, рано чи пізно увага медіа та західного суспільства переміститься з теми війни в Україні. Тому так важливо постійно розповсюджувати інформацію про реальну ситуацію в Україні. Тільки так ми утримаємо їхню увагу і продовжимо отримувати підтримку. Залишатися у центрі уваги нелегко, бо у світі відбувається багато інших подій. Але це наш колективний обов’язок. Кожен українець зобов’язаний сприяти тому, щоб увага світу залишалася в Україні, а підтримка не припинялася.
— З чим, на вашу думку, пов’язана стаття на The New York Times пропозицією Україні піти на територіальні поступки Росії та заяви на цю тему Генрі Кіссінджера?
Б. Г: Я не політик. І мені важко пояснити таку позицію. Але я вірю, що Дім російських військових злочинів демонструє можливі наслідки такої позиції. Якщо Україна піде на територіальні поступки, наслідком стануть фільтраційні табори, тортури, зґвалтування та страти. Я вважаю, що ніхто в здоровому глузді не скаже, що це є прийнятною ціною за мир. Кожен має зрозуміти, що Україна зобов’язана захищати свою територію та своїх громадян усіма можливими способами.
— Який висновок Захід і весь цивілізований світ має зробити з того, що відбувається?
Б. Г: Ми поставили це питання одному з наших митців: «Який урок має світ здобути з війни в Україні?». Він сказав: «Не ведіть переговорів та взагалі не майте справи з диктаторами». І я абсолютно погоджуюсь. Це той урок, який Захід зобов’язаний засвоїти — з авторитарними режимами неможливо про щось домовитись.
Ми маємо зупинити війну. Неприпустимо домовлятися і мати справу з режимом, який вчиняє такі жахливі злочини проти людства. Хто захоче бути співучасником цих злочинів? Ось головне питання, яке ми повинні ставити всім бізнесам та країнам, які хочуть співпрацювати з Росією. Ми маємо запитати їх: «Чи готові ви стати частиною цих жахливих звірств?»
— Які плани вашого Фонду на майбутнє?
Б. Г: Я можу розповісти про Пінчук Арт Центр, який є частиною Фонду. Ми працюємо над тим, щоб продовжувати утримувати увагу світу на ситуації в Україні. Нещодавно ми запустили проект у Бельгії у Європейському парламенті — серці Європейського Союзу.
Звичайно, це також проект у Давосі. Ми сподіваємося реалізувати схожі проекти у містах по всьому світу. Також ми плануємо відкриття відвідувань PinchukArtCentre у Києві, що, на мою думку, є не менш важливим. Ми маємо працювати не лише на Захід, на Європу, а й на Україну. Дуже важливо знову вдихнути життя в українців через мистецтво та культуру. Це зараз наші пріоритети.