Президентський законопроект “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, зареєстрований у Верховний Раді України 6 вересня 2018 року за № 9055 (законопроект 9055) здобув стільки противників, що аналіз їхніх позицій не вмістився в попередній публікації. Сьогодні продовжимо вивчати думку правників щодо загроз, які несе цей документ.

Зважене “Проти”

Привертає до себе увагу позиція адвоката з Луганщини, голови Комітету антикорупційної політики та комплаєнсу при НААУ Олександра Готіна. На відміну від розмитих формулювань сайту #STOP9055 про “просто поганий законопроект”, цей правозахисник у своїй статті “Законопроект № 9055: чи дотримано принцип незалежності адвокатури?” зупиняється на конкретних положеннях законопроекту. Його критика містить сім наступних пунктів.

• Про запровадження у кримінальному процесі заборони зловживання процесуальними правами, в т.ч. захисником.

Неприпустимість цієї новели вже аналізувалася в статті “Законопроект 9055: є, що сказати (частина 1, “Проти”)” (далі — Частина 1), де також було з’ясовано можливості усунення даної загрози.

• Про зміни до ст.53 КПК України, відповідно до яких, на думку правника, має відбутися легалізація “добровільних помічників” слідчого (прокурора).

Пан Готін стверджує, що відповідно до цих “новел” слідчий (прокурор, суд) навіть за наявності в справі офіціального захисника підозрюваного (обвинуваченого) за договором тепер будуть мати право на власний розсуд увести в справу “свого”, зручного захисника й провести за його участі усі потрібні стороні обвинувачення процесуальні дії. Дану новелу та однобокий її аналіз противниками законопроекту 9055 ми також аналізували в Частині 1.

• Про спрощення процедури вручення повідомлення про підозру особам зі спеціальним статусом, до яких належать і адвокати.

Так, чинна редакція ст.481 КПК України дозволяє це робити лише Генеральному прокуророві, його заступнику та керівникові регіональної прокуратури в межах його повноважень. А пп.36 пп.18.2 п.18 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” законопроекту пропоновано доповнити її частиною другою такого змісту:

“2. Особам, визначеним у частині першій цієї статті, підозра вручається Генеральним прокурором (виконувачем обов’язків Генерального прокурора), його заступником, керівником регіональної прокуратури в межах його повноважень або за їх дорученням слідчим, прокурором у порядку, визначеному частинами першою та другою статті 278 цього Кодексу”.

• Про статтю 25 законопроекту, яка мала би покращити стан реалізації права на отримання адвокатом інформації на запит, а натомість закріплює норми, які створюють для адресатів адвокатського запиту широке поле суб’єктивних за своєю природою, явно невиправданих підстав для відмови в запиті.

Тут Олександр Готін підтверджує, що стан справ з безпідставними відмовами на адвокатські запити залишається на колишньому рівні, а законотворчі новели перетворюються на обструкцію.

Дійсно, з одного боку, частина перша названої статті законопроекту розширює коло адресатів адвокатського запиту, включивши в нього фізичних осіб-підприємців. А з іншого, — її частиною сьомою передбачено, що особа, яка отримала адвокатський запит, може відмовити у наданні запитуваної інформації або копій документів, якщо:

1) така інформація віднесена відповідно до закону до категорії таємної або службової (призначеної для службового користування);

2) розкриття такої інформації порушуватиме права третіх осіб на захист персональних даних або на охорону інтелектуальної власності;

3) інформація стосується особистого життя фізичної особи.

Оскільки ж в останній нормі ідеться про фізичну особу загалом, то адресат адвокатського зможе відмовитися надавати інформацію також про клієнта адвоката і навіть у тому випадку, якщо клієнт його на це уповноважив. Це може спричинити обмеження прав адвокатів зі збору доказів для подачі до суду і збільшення навантаження на суди через необхідність судових запитів.

• Про нововведення ч. 3 ст. 28 законопроекту, де прописується заборона адвокатам працювати за трудовим договором (контрактом) в інших підприємствах, установах, організаціях. Правозахисник називає такий підхід дискримінаційним і таким, що призведе до зубожіння певної частини адвокатів.

Заради об’єктивності варто зауважити, що дана заборона не є абсолютною. По-перше, вона не стосується наукової, викладацької та творчої діяльності. По-друге, вона передбачає зупинення таким працевлаштованими адвокатом адвокатської діяльності зі збереженням ним свого статусу. Подібні положення прописані в ст.7 і п.1 ч.1 ст.31 чинного Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” (надалі — Закон про адвокатуру). Вони встановлюють обов’язок адвоката подати до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця заяву про зупинення адвокатської діяльності у випадках:

1) роботи на посадах осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 Закону України “Про засади запобігання і протидії корупції”;

2) військової або альтернативної (невійськової) служби;

3) нотаріальної діяльності;

4) судово-експертна діяльність.

І досі їх ніхто не вважав дискримінаційними, хоча вони можуть стати додатковим джерелом доходу для тих адвокатів, які не можуть достатньо заробити на своїй діяльності.

Однак тут потрібно додати, що заборона працювати в компаніях чи організаціях, які не є адвокатськими бюро або адвокатськими об’єднаннями, прописана для адвокатів у законопроекті 9055 з грубим порушенням законодавчої техніки.

Зокрема, обов’язок такого адвоката зупинити свою діяльність передбачений ч.4 ст.28 цього документу, а ст.7, на яку дана норма посилається, серед вимог несумісності такої обставини не містить. При тому, що перелік є вичерпним.

• Про нову Присягу адвоката, до якої включено присягання адвоката на вірність суду: “підтримувати повагу до суду…”.

З цього приводу пан Готін іронізує: якщо усі суб’єкти процесу правосуддя є рівними, то чому суддя не присягає в питанні підтримувати повагу до адвоката?

• Про інші серйозні системні помилки.

Олександр Готін вказує на те, що значна частина законопроекту присвячена питанням законодавчого врегулювання з’їздів, зборів, конференцій, кворуму, виборам керівних органів, розмежування компетенції структурних підрозділів органів самоврядування, бюджету адвокатури тощо. На думку голови Комітету при НААУ, такий “інтерес” до питань внутрішньо організаційної діяльності адвокатського самоврядування є нічим іншим як невиправданим, надмірним, незаконним втручанням держави в діяльність української адвокатури. Він називає це “ноу-хау, яке не має світових аналогів серед цивілізованих країн”.

Також адвокат зазначає, що законопроект 9055 по всьому тексту містить безліч логічних термінологічних неузгоджень, суперечностей, змістовно нерозкритих понять, невиправданих згідно правил законодавчої техніки формулювань і оборотів тощо.

Однак, виклавши свої детальні критичні зауваження щодо законопроекту, пан Готін робить досить справедливий і виважений висновок: названі недоліки в своїй сукупності дають підстави стверджувати, що внесений Президентом законопроект 9055 потребує не косметичного його опрацювання, а глибинного, ґрунтовного й системного перероблення. Тобто він не відкидає цей документ загалом, а говорить про можливість його опрацювання.

Агресивний спротив

Та, якщо адвокат з Луганщини Олександр Готін визнає можливість опрацювання законопроекту 9055, то адвокат, голова Ради адвокатів Закарпатської області Олексій Фазекош, як і колега з Одещини Юрій Григоренко (згаданий у Частині 1) категорично проти документа. Пан Фазекош навіть називає “дурнями” тих, хто підтримує ініціативу Президента. А в своїй публікації “Підводні камені реформи”, жорстко висловлюється щодо неприпустимості зловживання процесуальними правами та залучення слідчим, прокурором чи суддею “свого” захисника, можливості вилучення слідчим матеріалів, щодо яких у нього виникли сумніви, чи містять вони адвокатську таємницю. Всі моменти були нами проаналізовані в Частині 1.

Що ж до позиції пана Григоренка, то вона включає посилання на те, що:

• Позитивний імідж закону зіпсовано, оскільки Комітет з боротьби з корупцією назвав проект, а експертне управління парламенту рекомендувало повернути його на доопрацювання;
• Народні депутати практично всіх фракцій жорстко виловилися, що не підтримуватимуть законопроект, який позбавляє громадян можливості захищати свої права. Так, Опозиційний блок, в особі Вадима Новинського, стверджує, що вони не хочуть, аби Президент повністю приватизував судово-правову систему.

Андрій Лозовий з Радикальної партії пише, що вони проти законопроекту #9055, адже він позбавить українців права на захист і перетворить адвокатів на служок прокурорів і суддів.

Передбачена у законі процедура отримання адвокатської ліцензії — не боротьба з існуючою корумпованою системою, а посилення корупції. Досвід юридичної роботи можна буде отримати, тільки працюючи помічником прокурора, судді чи адвоката.

Фактично, адвокатом зможе стати лише той, хто прислужився прокурору чи судді і вивчив “правила гри”. Однак при цьому пан Лозовий не враховує, що, по-перше, адвокатська діяльність не ліцензується з 21 жовтня 2000 року. Саме тоді набрав чинності Закон України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 1 червня 2000 року №1775-ІІІ, яким зі ст.4 Закону України “Про підприємництво” від 7 лютого 1991 року №698-ХІІ було виключено положення про ліцензування юридичної практики. Чинним Законом про адвокатуру передбачено свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (ст.12), а законопроектом 9055 — свідоцтво адвоката (ст.11).

А, по-друге, що робота на посаді судді чи прокурора — не єдина умова допуску до адвокатської професії. Згідно з ч.3 ст.6 законопроекту 9055 до стажу роботи в галузі права зараховується також робота стажистом адвоката. Крім того, для отримання свідоцтва адвоката треба скласти кваліфікаційний іспит, який проводиться у форматі письмового анонімного тестування (ст.9 законопроекту). Тож де саме депутат угледів корупції в механізмі допуску до адвокатської професії, незрозуміло.

Народний депутат з фракції “Батьківщина” Ігор Луценко наполягає на політичних мотивах у спробах “протягнути” законопроект. За його словами, це тема контролю за тим, що відбувається в судах, у розслідуваннях і кримінальних провадженнях.  Адже сама Адміністрація Президента, і особисто пан Філатов, докладають до цього зусиль і тут немає нічого спільного з інтересами адвокатського співтовариства.

При цьому нардеп не розглядає іншого боку цього процесу. Так, судова реформа є однією з умов Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (ст.14). І зусилля Адміністрації чинного Президента можуть мати на меті виконання цих умов до закінчення строку його повноважень. Адже він розуміє, що на його місце може прийти людина, яка не підтримує європейського курсу України.

І, нарешті, Юрій Григоренко посилається на “найбільш викривальні” заяви Тетяни Чорновол з Народного фронту, зроблені на брифінгу в парламенті, про те, що реальним “замовником” зміни порядків в адвокатурі є олігарх-втікач Сергій Курченко та його колишній юрист Денис Бугай, проти якого свого часу було відкрито кримінальне провадження за фінансові махінації. Дійсно у своєму блозі пані Чорновол переконує читачів, що їй стало відомо, ніби автором законопроекту 9055) є “права рука младоолігарха Курченка” — Денис Бугай. Він офіційно входить до складу робочої групи щодо розробки цього законопроекту для Президента. Хто не вірить, може подивитись в Інтернеті.

Далі вона перелічує всі кримінальні “досягнення” Бугая і резюмує, що, якщо закон про адвокатську діяльність пишеться адвокатами “з ТАКОЮ практикою”,  то у неї є всі підстави вважати, що в законі прописані “лазійкі”, які легалізують юристів, що супроводжують корупційні схеми клієнтів під прикриттям “корочки” адвоката.

Сказане нардепом свідчить як мінімум про те, що на момент вираження свого негативного ставлення до законопроекту вона його не читала. Тому посилання в обґрунтування небезпеки законодавчої ініціативи на твердження особи, яка його не читала, є невиправданим.

Продовження публікації (частина 3)

 

Наталія Мороцька, адвокат

---