Комітет Верховної Ради України з питань правової політики на засіданні 3 червня 2020 року дійшов висновку, що Проєкт Закону про інтерпеляцію не суперечить положенням Конституції України. 

Про це повідомила «Судово-юридична газета». 

«Новели проекту стосуються сфери парламентського контролю, пропонується деталізувати конституційні повноваження Верховної Ради України у сфері здійснення контролю за реалізацією українським урядом зовнішньої та внутрішньої політики держави. Інтерпеляція дозволяє звільняти не вісь Уряд, а окремого міністра без відставки Кабміну.», – зазначено у повідомленні.

Інтерпеляція дозволяє звільняти не вісь Уряд, а окремого міністра без відставки Кабміну.

Під інтерпеляцією ініціатори законопроекту розуміють ініціативне проведення обов’язкового розгляду Верховною Радою України питання про діяльність окремого члена Кабінету Міністрів України з вимогою дати пояснення стосовно питань, які належать до його повноважень, та вирішення питання про задовільність його роботи.

Процедура інтерпеляції наступна:

• ініціювати процедуру зможе певний комітет або 45 народних депутатів;
• далі питання розглядається в профільному комітеті, а коли він дає висновок – виноситься на пленарне засідання;
• якщо рішення про незадовільну роботу члена Кабміну набирає 226 голосів, прем’єр-міністр протягом 15 днів зобов’язаний внести подання про його звільнення;
• у разі, якщо прем’єр цього не робить, питання включається до порядку денного парламенту без голосування і парламент сам ухвалює рішення про звільнення міністра.

Щодо міністрів оборони і закордонних справ – Рада рекомендує Президенту звільнити їх, якщо дає негативну оцінку за результатами інтерпеляції.

«На недоліки законопроекту звернуло увагу і Головне науково-експертне управління Верховної Ради. ГНЕУ зауважує, що сам термін «інтерпеляція» у законопроекті має інший зміст, аніж в європейському конституційному праві», – йдеться у повідомленні.

Адже інтерпеляція в проекті визначається не як письмова вимога, а як «ініціативне проведення обов’язкового розгляду Верховною Радою України питання про діяльність окремого члена Кабінету Міністрів України з вимогою дати пояснення стосовно питань, які належать до його повноважень, та вирішення питання про задовільність його роботи».

З огляду на це виникає необхідність у запровадженні ще одного терміну, і у підсумку те, що в інших країнах нині називається «інтерпеляцією», у законопроекті пропонується іменувати «депутатською вимогою про інтерпеляцію».

Крім того, ГНЕУ звертає увагу, що в проекті пропонується наділити Голову Верховної Ради України в межах однієї ексклюзивної парламентської процедури одноосібними повноваженнями. Вони здійснюються за його власним волевиявленням, без розгляду та голосування відповідних питань парламентом та мають замінювати звичайні регламентні рішення/дії парламенту та його органів.

Такий підхід суперечить принципу колегіальності в діяльності парламенту та не випливає зі змісту конституційних повноважень Голови Верховної Ради організовувати роботу Верховної Ради України та координувати діяльність її органів (п. 2 ч. 2 ст. 88 Конституції України).

---